Коротка історія графічного образотворчого мистецтва в техніці офорту

Автор(и)

  • Володимир Михайлович Іванов-Ахметов Видавничо-поліграфічний інститут Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (ВПІ НТУУ «КПІ»), Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2077-7264.2(28).2010.56766

Ключові слова:

графічне образотворче мистецтво, техніка офорту, друкарська графіка, комп’ютерний дизайн

Анотація

Стаття присвячена офорту — особливому виду друкарської графіки, що має свою власну естетику. У ній відображено короткі відомості про зародження і розвиток техніки офорту, як образотворчого мистецтва, що сьогодні актуально для розвитку сучасної авторської графіки, яка витісняється комп’ютерним дизайном.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

  1. Gedructe Kunst Rudolf Mayer. — Dresden, 1984.
  2. Rembrandt ofort z Derzhavnoho muzeiu obrazotvorchoho mystetstva im. Pushkina / Ukladach i avtor vstupnoi statti E. S. Levitin, 1972.
  3. Shistko V. І. Sovremennyj cvetnoj ofort i ego hudozhestvennye sredstva / Shistko V. І. — Lenіngrad, 1983.
  4. Grafika szkolopocych w zbiorach polskich. — Warszawa, 1978.

##submission.downloads##

Опубліковано

2010-06-30

Як цитувати

Іванов-Ахметов, В. М. (2010). Коротка історія графічного образотворчого мистецтва в техніці офорту. Технологія і техніка друкарства, (2(28), 190–201. https://doi.org/10.20535/2077-7264.2(28).2010.56766

Номер

№ 2(28) (2010)

Розділ

Дизайн (моделювання, оформлення видань та паковань, Web-дизайн)

Ліцензія

Авторське право (c) 2010 Volodymyr Ivanov-Akhmetov

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов’язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.